«Надія» у 9 років: як наша учениця Христина Дуда читає Лесю Українку

До Дня народження Лесі Українки наша учениця Христина підготувала відеодекламацію вірша Лесі Українки «Надія». 

Вірш – про повернення в Україну, про тугу за домом, яку так добре розуміють усі, хто нині живе за кордоном. Але є одна деталь, що одразу впадає у вічі: Леся Українка написала цей вірш у дев'ять років. Саме стільки зараз Христині.

Цей вірш не з шкільної програми для старших класів і не з університетського курсу літератури. Його написала дитина – щиро, просто і від серця. Мабуть, саме тому він такий живий навіть через понад сто років.

Про що вірш

«Надія» – це мрія про повернення на рідну землю. Леся писала про власне відчуття: вона часто хворіла, багато часу проводила на лікуванні поза межами України і дуже сумувала за домом. У дев'ять років вона вже вміла назвати це почуття точно і красиво.

Сьогодні цей вірш сприймають зовсім інакше. Для багатьох українських родин, що опинилися в еміграції через війну, слова про надію повернутися – це не літературний образ, а щоденна реальність. І коли ці слова вимовляє дитина – ровесниця самої Лесі на час написання вірша – це справді зворушує.

Чому це важливо для нас

У нашій школі ми прагнемо не просто вчити вірші напам'ять, а шукати живий зв'язок між текстом і людиною, яка його читає. Христина знайшла цей зв'язок – і він виявився напрочуд точним.

Дивіться відео нижче

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –

Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.