Що буде з українською освітою дитини у разі повернення на Батьківщину?

З практики ми бачимо, що ключовим викликом стає не математика чи природничі науки. Здебільшого ці предмети перезараховують відповідно до здобутих результатів в іноземній школі.

Натомість основна складність — це предмети “українознавчого циклу”, зокрема українська мова, яка передбачає читання, письмо, граматичні категорії, вміння формулювати та висловлювати думку.

Дитина може вміти говорити розмовною українською, але при цьому не мати достатньої академічної бази з предмета. І саме тут виникає потреба у складанні академічної різниці.

Наша робота базується на принципах Нової української школи, але адаптована до реальності дітей за кордоном.

В роботі ми фокусуємося на:

— розумінні мовних категорій, а не завчовуванні правил;

— розвитку мовлення;

— поступовому формуванні навичок читання та письма.

Такий підхід не дає миттєвого результату.

Але він дає головне - опору, яка дозволяє дитині у разі повернення не “наздоганяти”, а долучитися в навчальний процес української школи.

Водночас важливо бути чесними:

жоден альтернативний освітній формат не є прямою заміною державної школи.

Але він може стати тим елементом, який знімає найбільший бар’єр - мовний.

Сьогодні ми також перебуваємо у процесі розвитку школи як освітнього середовища і працюємо над впорядкуванням усіх процесів, пов’язаних із її діяльністю.

Бо для нас – це про відповідальність за якість того, що отримує наш учень і що очікують батьки.

І, зрештою, про головне: нам важливо, щоб українська мова залишалася для українських дітей за кордоном живою і надихала на плекання свого українського коріння.